Гіпотеза "принцип роботи головного мозку"

Припустимо що кора головного мозку (сіра речовина) слугує як початковий матеріал така собі постійна та незмінна пам'ять кожна клітина (або ділянка клітин) має унікальну координату яка є "не змінна". Далі уявимо що зв'язки між цими ділянками грають ключову роль, адже саме вони є джерелом інформації. 

Зв'язки між ділянками кори формують нашу свідомістю і підсвідомість. Гадаю образно нашу свідомість ми можемо уявити у вигляді дерева з великою кількістю розгалужень його гілок, в залежності від процесів мислення чи інформації яка надходить воно коливається ніби під поривами вітру, зв'язки постійно утворюються і розриваються (маються на увазі не фізичні зв'язки а біо-електричні сигнали). Гадаю стовбуром такого уявного дерева є наша свідомість. Хоча можливо, що за свідомість може відповідати і якась окрема область в мозку людини, яка безпосередньо пов'язана і являє собою окрему ділянку нашого дерева.

Цікаво що підсвідомість в такому випадку може бути в вигляді багатьох окремих процесів, які мають вигляд окремих гілок дерева, проте не пов'язаних з ним.

Виходить така собі павутина зв'язків на кінчиках якої координати, вона постійно змінюється, важливі варіанти розташування записуються в пам'ять (зв'язки між ними укріплюються, можливо вже і фізично).

Як відомо виділяють два основні види пам'яті довго та короткострокову.

1) Короткострокова виникає внаслідок створення "не міцних" зв’язків (більше всього одинарних) між ділянками (певно ці зв'язки проходять близько кори головного мозку) вони не довготривалі і мають здатність швидко виникати та розпадатися (роз’єднуватися). Гадаю більшість процесів що обробляються короткостроковою пам'яттю йдуть на підсвідомому рівні. Свідомість тільки частково використовую ресурси короткострокової пам'яті, так як утворення стійких і довгострокових зв'язків між областями мозку чи тіла приводить до запам'ятовування, а отже до довгострокової пам'яті.

2) Довгострокова пам'ять напроти утворює більш тісні зв'язки в яких бере участь більше сполучних матеріалів і утворюються зв'язки між (можливо обширнішими) областями кори мозку. Можливо, тому чим давніші спогади тим менша чіткість їх відтворення. Процес руйнування цих зв'язків є процесом забування.

Звивини мозку як відомо збільшують площу його поверхні в меншому об'ємі (збільшують кількість можливих координат, а отже і об'єм пам'яті на одиницю об'єму), також в них можуть міститися основні магістралі з’єднань за якими перебігає процес усвідомлення та короткострокової пам'яті.

Механічна пам'ять в такому випадку буде напевно пряме (за довгостроковим принципом) з’єднання кінцівок тіла з корою, чи навіть без участі кори (відповідних зон кінцівок між собою).

Розбиття мозку на зони (зорова, слухова і т.д.) також досить гарно вписується в дану гіпотезу так як при активізації (отримання сигналів ззовні) наприклад зору "павутина зв'язків" усвідомлення буде виникати і проходити саме в цій ділянці.

Можна зробити також припущення, що в людини процес сну використовується також як механізм переводу (полегшення переводу) пам'яті із короткострокової в довгострокову.

Свідомість з фізичної сторони (сторони реалізації в біологічному тілі) загалом це сукупність зв'язків і процесів котрі (були) утворилися в процесі життєдіяльності в головному мозку.

Цікаво спробувати створити програму за таким же принципом.